Ідея цього проєкту народилася в нас на початку 2025 року. Ми мріяли створити одну інтерактивну поетичну алею. А вийшло — п’ять!

Отож. У п’яти громадах Хмельницької області ми створили п’ять інтерактивних поетичних алей, де висаджено 50 дерев і зібрано 50 голосів дітей.

Біля кожного дерева встановлена табличка з QR-кодом: достатньо лише навести камеру, щоб почути поезію у виконанні дитини.

Це — живі алеї.

Живі, бо там звучать живі голоси дітей. Більшість із них — це діти із сімейних форм виховання: усиновлені, під опікою, ті, чиє дитинство потребує особливої ніжності та підтримки. Вони читають українські поезії — класичні й сучасні, ті, що про любов до рідного краю, про батьків, про світло, цінності та життя.

Ми хотіли передати дуже просту, але важливу думку:

дитячий голос має бути почутим.

Особливо голос дітей із громад, із невеликих сіл. Їхня творчість, їхнє бачення сьогодення, їхні інтонації — це справжній скарб, який часто залишається поза увагою.

Цей проєкт про те, як діти відчувають Україну.

Про те, як вони говорять про любов, надію й красу нашого краю.

Про сенси, які народжуються тільки в дитячому серці.

І це лише початок.

Ми і далі будемо створювати для дітей простори, де вони можуть творити, проявлятися, звучати. Бо дитинство має тривати. Незважаючи ні на які зовнішні виклики. Дитинство має бути з посмішками, з радістю, зі сміхом і з можливістю творити своє маленьке диво.

«Шепіт України голосами дітей» — це коли кожне дерево говорить голосом маленької людини. І цей голос вартий того, щоб його почули.