Миньковецька держава існувала наприкінці XVIII – першій третині XIX ст. на значній частині Ушицького повіту, тепер Дунаєвецький та Новоушицький райони. Відвідини цієї місцевості, що включає декілька сіл (Миньківці, Отроків, Притулівка та ін) та мальовничий каньйон Ушиці, стануть для вас захоплюючою подорожжю.

На початку 1780-х років Миньківці та навколишні села купив Войцех Сцибор-Мархоцький. Пізніше Миньковецький ключ успадкував його племінник Ігнаций (1755-1827). Після того, як у 1793 році Поділля перейшло під владу Росії, Ігнаций оголосив свої володіння незалежною “державою”. Тогочасне суспільство вважало Ігнация Мархоцького “ве­ликим диваком”, проте саме він чи не першим у Східній Європі скасував кріпацтво (1801 р.) і створив своєрідний парламент, який приймав місцеві закони. У його невизнаній “державі” була власна влада: законодавча, виконавча, судова. Завдяки старанням Мархоцького Миньківці перетворились на квітуче містечко з чотирма тисячами мешканців, з гарними будинками, лікарнею, садами, фабриками, друкарнею тощо. Не гірше виглядали й села. Мархоцький звелів збудувати чотири резиденції для різних пір року. Найкраща з них була в Отрокові, де було зведено замок в середньовічному стилі. Граф захоплювався міфологією та язичництвом. Щороку 15 серпня всі мешканці “держави” відзначали свято дожинок, яке перетворилось на святкування на честь богині плодючості. Все це не подобалося духовенству та губернській владі і стало причиною переслідувань і навіть арештів Мархоцького. Проте завдяки підтримці друзів та участі імператора Олександра І, який у 1818 році проїздив через Миньківці та був вражений побаченим, старий граф міг продовжувати свої «дивацтва».

На жаль, на згадку про Миньковецьку державу та її власника залишилось небагато. Найбільше – у селі Отроків: в’їзна брама до маєтку, господарський двір, паркан з вежами, що нагадують шахові тури, флігелі та замкова вежа. Все це височіє над каньйоном річки Ушиця, відкриваючи безмежні простори. Внизу каньйону розкинулося село Притулівка, де теж є чимало пам’яток сивої давнини. Тут тобі й печерний скит, й гроти графа Мархоцького, й старовинний триповерховий млин. Для розуміння історії Миньковецької держави радимо відвідати музей у колишній її «столиці» Миньківцях, а для активного відпочинку – традиційний етнофестиваль, що проводиться тут щоліта.